ПОСТАНОВА 11 грудня 2023 року, cправа № 904/1934/23, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д., https://reyestr.court.gov.ua/Review/115653932
ТОВ "БМП "Мрія" подала до г/с: 1) позовну
заяву про стягнення заборгованості з ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат", який був прийнятий і відкрито провадження у справі ухвалою від 21.04.2023, з урахуванням
ухвали від 01.05.2023; 2) заяву про забезпечення позову шляхом накладення
арешту на грошові кошти, які належать Відповідачу у межах суми 2 055 311,23
грн, що відповідає сумі основної заборгованості за Договором.Місцевий г/с ухвалою від 05.05.2023, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 01.08.2023), заяву про забезпечення позову задовольнив повністю; суди виходили з того, що в спірних правовідносинах має місце ознаки ухилення боржника від виконання вимог кредитора. Враховуючи характерспору та надані заявником на підтвердження заяви докази, суди дійшли висновку,що спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми основного боргу відповідає критеріям розумності, обгрунтованості та адекватності. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих судів без змін.
Короткі висновки:
31. … у
випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в
будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках,
так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в
майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на
користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей
(доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент
розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або
навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс
інтересів сторін.
33. …, у разі звернення із позовом про
стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи
неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач,
зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову
створять перешкоди його господарській діяльності.
ВЕРХОВНИЙ СУД
23.Згідно зі
ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити
передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову
допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду
справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити
виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи
оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має
намір звернутися до суду.
24.Відповідно до п.1 ч.1 ст. 137 ГПК позов
забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать
або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших
осіб.
25.Забезпечення позову є засобом, спрямованим
на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом
інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за
допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому
сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати
причини звернення з такою заявою.
26.Метою вжиття заходів забезпечення позову є
уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом
інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та
уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
27.Гарантії справедливого суду діють не
тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати,
що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про
задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки,
ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови ВП ВС від
15.09.2020 у справі №753/22860/17).
28.Умовою застосування заходів забезпечення
позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може
істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист
або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має
бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується
застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду
від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від
15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від
15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від
26.09.2022 у справі №911/3208/21).
29.Умовою застосування заходів забезпечення
позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що
майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на
момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або
погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
30.Кожна сторона повинна довести обставини,
які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх
вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК).
31.Верховний Суд звертає увагу на те, що у
випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в
будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках,
так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в
майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на
користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей
(доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент
розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або
навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс
інтересів сторін.
32.Такого висновку дійшов Верховний Суд у
складі суддів ОП КГС в постанові від
03.03.2023 у справі №905/448/22.
33.За таких обставин, у разі звернення із
позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити
недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в
суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи
забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі
№905/446/22.
34.Отже, Верховний Суд відхиляє довід
скаржника щодо обов`язку заявника (позивача) додатково доводити існування
об`єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у
цій справі (про стягнення з відповідача заборгованості) за умови задоволення
судом позову.
35.У зв`язку із зазначеним необґрунтованими є
доводи скаржника про те, що:
1)не може
вважатися порушенням чи зловживанням з боку відповідача відсутність оплати за
спірною вимогою на час розгляду справи в судовому порядку (п.2.1 скарги);
2)передчасними є
висновки судів про ухилення боржника від виконання вимог кредитора (п.2.2
скарги), оскільки є чинною ухвала Господарського суду Дніпропетровської області
від 24.01.2023 у справі №904/3816/22; безпідставним є визначення відповідача як
боржника; не надано оцінку твердженню позивача, що він не міг мотивувати
заперечення проти розгляду третейським судом спору, який розглядався в справі
№904/3816/22;
3)відповідач
навмисно затягував строк розгляду спору (п.2.3 скарги);
4)суди здійснили
інші порушення (п.3 скарги), а саме не врахували преюдиціальність фактів, що
містяться в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023
у справі №904/3816/22, натомість визнавши преюдиціальними факти, що містяться в
рішенні третейського суду (п.3.1); відсутня негідна поведінка відповідача та
його представників (п.3.2).
36.Ці доводи зводяться до незгоди з
висновками судів попередніх інстанцій щодо вжиття позивачем заходів для
стягнення заборгованості та недобросовісності поведінки відповідача, що доводив
позивач, а отже такі доводи не мають вирішального впливу з урахуванням
обов`язку відповідача доводити недоцільність чи неспівмірність заходів
забезпечення позову в спорах щодо стягнення грошової заборгованості.
37.Верховний Суд звертає увагу на те, що
суди, задовольняючи заяву, взяли до уваги надані заявником докази ухилення
боржника від виконання вимог кредитора та наявність у відповідача
заборгованості перед іншими кредиторами.
38.Верховний Суд в силу обмежень,
встановлених у ч.2 ст.300 ГПК, не наділений правом встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази
або додатково перевіряти докази.
39.При цьому використання судом терміну
"боржник" не свідчить про упередженість і про передчасне вирішення
ним питання щодо наявність заборгованості відповідача перед
позивачем до розгляду спору по суті, оскільки відповідно до статей
509, 510 ЦК сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор, а зі змісту позовної
заяви ТОВ "БМП "Мрія" вбачається, що останнім виконані роботи на
підставі Договору, які ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат" має оплатити.
Щодо неврахування висновків Верховного Суду
…
42. …, скаржник не пояснює, яким чином судами в
оскаржуваних рішеннях не були враховані зазначені висновки, які мають загальний
характер.
43.Доводи скаржника про неврахування
висновків Верховного Суду зводяться до того, що саме на заявника (позивача)
покладається тягар доказування необхідності застосування заходів забезпечення
позову. Однак цим доводам було надано оцінку вище та вони не знайшли свого
підтвердження.
50.Отже, Верховний Суд не вбачає
невідповідності оскаржуваних судових рішень наведеним скаржником висновкам.
Рішення судів попередніх інстанцій цим висновкам не суперечать, а доводи
скаржника зводиться до його незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями про
вжиттям судами заходів забезпечення позову.
Щодо дотримання балансу інтересів сторін під час застосування
заходів забезпечення позову
51.Скаржник посилається на постанову
Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №916/3710/22, в якій вказано: "Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про
забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами,
порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені
заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод
для виконання судового рішення".
52.Скаржник зазначає, що він є одним із
містоутворюючих підприємств, яке спеціалізується на видобутку, переробці та
виробництві сировини для металургійної промисловості; підприємство входить до
складу Гірничодобувного дивізіону Групи Метінвест; у І кварталі 2023 року Група
Метінвест перерахувала до бюджетів усіх рівнів понад 2,5 млрд грн податків і
зборів; з урахуванням асоційованих компаній та спільних підприємств у 2022 році
Метінвест перерахував до бюджетів усіх рівнів 20,5 млрд грн податків і зборів;
з 24.02.2022 Метінвест направив на допомогу Україні понад 3,1 млрд грн, з яких
понад 1,6 млрд грн на потреби армії; діяльність відповідача, як і компанії
Метінвест, свідчить не тільки про можливість виконання своїх грошових
зобов`язань, але і про значний внесок у перемогу над країною агресором, а така
діяльність є загальновідомою і не потребує доведення.
53.Натомість, на думку скаржника, позивач не
довів неспроможність здійснити виплати за рішеннями та наказами судів, на які
посилається в заяві про забезпечення позову; саме на заявника (позивача) в цій
справі покладається тягар доказування; несправедливими та необґрунтованими є
обмежувальні заходи щодо відповідача в умовах воєнного стану, а тим більше
спричинені недбалістю представника позивача, що виразилося в неподанні ним до
суду належних та необхідних доказів.
54.Верховний Суд вказані доводи відхиляє з
огляду на таке.
55.Як було зазначено, в разі звернення із
позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити
недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в
суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи
забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
56.Водночас арешт коштів на рахунках означає,
що гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення
виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового
рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення
судом рішення про відмову у задоволенні позову.
57.Немає підстав вважати, що застосування
такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав
відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та
користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на
певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок
викладений у постановах ВС від 03.12.2020 у справі №911/1111/20, від 21.01.2022
у справі №910/5079/21.
58.Також Верховний Суд звертає увагу, що у
цій справі скаржник не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про
застування зустрічного забезпечення з метою дотримання балансу між інтересами
сторін.
59.Так, ст.141 ГПК передбачає право
господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася
із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне
вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих
збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно
до ст.146 ГПК.
60.Інститут зустрічного забезпечення
спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як
рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та
пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у
випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість
відшкодувати збитки.
61.На відміну від забезпечення позову, яке
застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання
судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи,
зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та
мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті
застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за
власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується
тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом
у постанові від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
62.За таких обставин, у випадку існування
обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від
застосування судом забезпечувальних заходів, скаржник не був позбавлений права
ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.
Немає коментарів:
Дописати коментар