📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/116175222
👨⚖️Суддя-доповідач: Пєсков В. Г.
✅Припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов`язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди (зокрема щодо заміни сторони (стягувача) правонаступником)
✔️63. зокрема щодо заміни сторони (стягувача) правонаступником Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
64. Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.
65. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").
66. Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
67. Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України.
68. Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
69. Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі №905/1642/19 зазначив, що подана в порядку ст. 336 ГПК виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
70. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
71. Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до ст.336 ГПК, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.
72. Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
73. При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
74. Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення. Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17 та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.
75. Водночас остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку, передбаченому статтею 336 Господарського процесуального кодексу України, має бути прийняте з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.
76. Верховний Суд констатує, що частина 2 статті 336 Господарського процесуального кодексу України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, установивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.
77. У цій справі, як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою виконання рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022 у справі № 908/1276/21(908/921/22) про стягнення з ТОВ "Паверсток" на користь ТОВ "Ареддітум-інвест", правонаступником якого є ТОВ "Електротрейдінг груп", заборгованості у розмірі 21 743 796,84 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 250 000 грн, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Гненний Д. А. звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі (КП "Швидкісний трамвай"), яка має заборгованість перед боржником (ТОВ "Паверсток") та підтверджується ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2022 у справі № 904/442/22 про затвердження мирової угоди від 10.03.2022.
78. Слід зазначити, що згідно з ч. 3, 4 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
79. Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява приватного виконавця надійшла до Господарського суду Запорізької області 14.03.2023 та ухвалою суду першої інстанції від 14.03.2023 заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2023.
80. Ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.03.2023 про призначення заяви до розгляду на 23.03.2023 була направлена учасникам справи 15.03.2023 та була отримана КП "Швидкісний трамвай" 23.03.2023, тобто в день слухання.
81. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що заява приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д. А. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником з додатками була отримана КП "Швидкісний трамвай" 24.03.2023, тобто вже після прийняття судом оскаржуваної ухвали.
82. Колегія суддів враховує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).
83. Слід також зазначити, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
84. Основними принципами господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом (ст. 2 ГПК України).
85. В контексті наведеного, з урахуванням обмежених строків розгляду заяви приватного виконавця (10 днів) та відсутністю достовірної інформації у суду першої інстанції про отримання КП "Швидкісний трамвай" ухвали про призначення справи до розгляду, враховуючи також, що ця особа не була учасником цієї справи до звернення приватним виконавцем із вказаною заявою, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, судом першої інстанції було позбавлено скаржника права на подання заперечень і доказів на обґрунтування своєї позиції.
86. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та прийняття до розгляду наданих КП "Швидкісний трамвай" доказів. Таким чином, Суд відхиляє протилежні доводи касаційної скарги про належне повідомлення КП "Швидкісний трамвай" про розгляд заяви приватного виконавця та зловживання ним своїми правами.
87. У цій справі судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2022 у справі №904/442/22 було затверджено мирову угоду від 10.03.2022 про врегулювання спору в господарській справі № 904/442/22 між ТОВ "Паверсток" та КП "Швидкісний трамвай", за якою КП "Швидкісний трамвай" має заборгованість перед ТОВ "Паверсток" у розмірі 3 637 525,68 грн.
88. Отже, КП "Швидкісний трамвай" є особою, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
89. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви приватного виконавця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість.
90. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що КП "Швидкісний трамвай" на виконання мирової угоди сплатило суму 1 500 000 грн на користь ТОВ "Паверсток", що підтверджується копіями платіжних інструкцій з призначенням платежу: "Сплата заборг. за спож. електроенергію за дог. № 6680 від 28.10.2021р. зг. Мир. угоди по спр. №904/442/22 від 10.03.2022р. Пров. проц. закуп. не передб.".
91. Щодо решти заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така була відступлена на користь ТОВ "Паверсток Трейд" на підставі Договору про відступлення права вимоги № 38 від 28.06.2022, укладеного між ТОВ "Паверсток" (Первісний кредитор) та ТОВ "Паверсток Трейд" (Новий кредитор) та Угоди про внесення змін до мирової угоди від 10.03.2022 по справі № 904/442/22 від 30.06.2022. Судом апеляційної інстанції враховано платіжні інструкції за якими КП "Швидкісний трамвай" сплатило на користь нового кредитора ТОВ "Паверсток Трейд" грошові кошти в сумі 2 137 525,68 грн.
92. Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність заборгованості у КП "Швидкісний трамвай" передчасними та зробленими за неповного встановлення обставин справи та не дослідження всіх доказів у цій справі, з огляду на наступне.
93. Суд апеляційної інстанції, пославшись на укладений між ТОВ "Паверсток" (Первісний кредитор) та ТОВ "Паверсток Трейд" (Новий кредитор) Договір відступлення права вимоги № 38 від 28.06.2022 не надав йому оцінки та не дослідив його умови, зокрема, підстави виникнення та обсяг переданих новому кредитору прав.
94. Суд апеляційної інстанції також не дослідив арґументи приватного виконавця та ТОВ "Електротрейдінг груп" про те, що за Договором відступлення права вимоги № 38 від 28.06.2022 ТОВ "Павестрок" відступило на користь ТОВ "Паверсток трейд" право вимоги за іншим договором № 6577 від 31.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеним між ТОВ "Паверсток" та КП "Швидкісний трамвай". Однак, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2022 про затвердження мирової угоди предметом розгляду була заборгованість, яка виникла на підставі договору № 6680 про закупівлю товару за кодом ЄЗС ДК 021-2015 (CPV) 09310000-5:Електрична енергія від 28.10.2021.
95. Колегія суддів звертає увагу, що за приписами частин першої - четвертої статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
96. Відповідно до статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
97. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 вказала, що з аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
98. Велика Палата у вказаній справі також дійшла висновку, що на відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
99. У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 703/2714/19 наведено висновок, відповідно до якого припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов`язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.
100. Однак наведене суд апеляційної інстанції не врахував та не надав оцінки доводам стягувача та приватного виконавця у відзивах на апеляційну скаргу щодо можливості/неможливості внесення змін шляхом укладення договору до мирової угоди, затвердженої судом, зокрема щодо заміни сторони (стягувача) правонаступником.
101. Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТОВ "Паверсток Трейд" набуло право вимоги до КП "Швидкісний трамвай" на суму 2 137 525,68 грн та у КП "Швидкісний трамвай" відсутня заборгованість перед ТОВ "Паверсток" є передчасним та зроблений за неповного дослідження обставин справи, а доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
#судовапрактика #мироваугода #процесуальніпитання
🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp
Немає коментарів:
Дописати коментар