📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/115859002
👨⚖️Суддя-доповідач: Вронська Г.О.
✅Ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства
✔️Щодо порядку набуття корпоративних прав спадкоємцями мажоритарного учасника товариства
84. Спірні правовідносини виникли до прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набув чинності 17 червня 2018 року. Тому до них підлягають застосуванню положення Закону України "Про господарські товариства", Цивільного та Господарського кодексів України, у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин.
85. Частиною першою статті 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.
86. Станом на момент відкриття спадщини частина п`ята статті 147 ЦК України визначала, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
87. Одночасно стаття 55 Закону України "Про господарські товариства" унормовувала, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
88. Отже частина п`ята статті 147 ЦК України передбачала можливість встановлення у статуті положень щодо отримання згоди на перехід частки до спадкоємця саме учасниками товариства. Водночас у статті 55 Закону України "Про господарські товариства" було закріплене інше формулювання. Виходячи з її положень, товариство надавало згоду не на перехід частки до спадкоємця, а на його вступ до товариства, і мало право відмовити спадкоємцю у вступі. Водночас таке право товариства на відмову у прийнятті не було абсолютним (пункт 27 постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 910/157/19).
89. Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові від 02 листопада 2021 року у справі №917/1338/18 (провадження № 12-86гс20) висновки щодо питання переходу частки до спадкоємця мажоритарного учасника товариства та набуття ними статусу учасника у подібних правовідносинах, а саме:
- за відсутності іншого правового регулювання, передбачені статтею 64 Закону України "Про господарські товариства" вичерпні підстави для відмови у включенні учасника до складу товариства є також підставами для відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця). Рішення про відмову у прийнятті до товариства правонаступника (спадкоємця) приймається більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який був реорганізований чи помер, хоча такий учасник (його представник) у голосуванні не бере участі (пункт 73);
- за змістом наведених вище норм товариство могло відмовити у прийнятті спадкоємця (правонаступника) до складу учасників, проте це право не було абсолютним і обмежувалося переліком підстав, наведених вище (пункт 75);
- тлумачення Закону України "Про господарські товариства" у такий спосіб, що учасник, який володіє меншою часткою у статутному капіталі, з метою недопущення спадкоємця учасника, який помер, до управління товариством, не позбавлений можливості скликати загальні збори безвідносно до кількості голосів, якою він фактично володіє, та відмовити спадкоємцю у вступі до товариства, призводить до завідомо несправедливих і нерозумних наслідків для спадкоємців більшої частки у статутному капіталі, позбавляючи їх права участі у товаристві (пункт 79);
- формулюючи приписи статті 55 Закону України "Про господарські товариства", парламент не мав на меті позбавити спадкоємців учасника товариства права участі у ньому (пункт 84);
- рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця приймають більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який помер, хоча цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере (пункт 91.1);
- єдиний учасник товариства, котрий володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори та відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців померлого учасника, котрий володів більшою часткою у статутному капіталі. Спадкоємці останнього, які виявили бажання брати участь у діяльності товариства, не можуть бути позбавлені права участі в ньому (пункт 91.2).
90. Виключення учасника з товариства можливе за наявності двох умов, а саме: належність учаснику товариства, який помер (оголошений судом безвісно відсутнім або померлим), менше 50 % статутного капіталу товариства, а також відсутність заяви про вступ до товариства спадкоємців (правонаступників) такого учасника протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини. Розмір частки учасника у статутному капіталі товариства має визначатися на момент його смерті (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 607/12423/20).
91. У цій справі Корпоративна Палата не вбачає підстав відступати від попередніх висновків Верховного Суду, і вважає, що ці висновки мають бути застосовані також у правовідносинах, коли частина спадкоємців мажоритарного учасника виявила бажання брати участь у товаристві, а інші - відмовились, що виключає необхідність формування нового висновку про застосування цих норм.
92. Суд апеляційної інстанції помилково не врахував наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, послався на інші висновки, що були сформульовані в раніше ухвалених рішеннях. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності заяви про вступ до товариства зроблені без надання належної оцінки доказу справі - першого рішення загальних зборів учасників, що оскаржується.
94. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30 січня 2019 року, провадження № 14-435цс18) також зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Щодо способу захисту та відступу від висновків, з якими не погодилась колегія суддів
95. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
97. Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (пункт 98 постанов Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18). Зокрема, у цій справі Велика Палата Верховного Суду визнала належним та ефективним способом захисту вимогу про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, в тому числі щодо питання перерозподілу часток учасників.
98. Якщо після прийняття оскаржуваного рішення зборами товариства до державного реєстру вносилися зміни, зокрема, щодо складу засновників (учасників), розміру їх часток, розміру статутного капіталу, а наявний склад учасників товариства відрізняється від складу учасників, який прагне відновити позивач, у разі задоволення позову судове рішення з огляду на баланс інтересів усіх учасників буде стосуватися та впливати на права та інтереси інших учасників. Задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким виключено учасника зі складу учасників товариства, не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно не матиме наслідком відновлення становища позивача, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів. Такий спосіб захисту є неефективний (пункти 5.22, 5.23 постанови Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 924/1304/20).
99. У частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Частиною другою статті 25 зазначеного Закону передбачено перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей, які не стосуються розміру статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства (пункт 149 постанови Верховного Суду від 08 серпня 2022 року у справі № 911/2780/20, пункт 42 постанови Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у справі № 907/166/21).
100. Якщо розмір статутного капіталу товариства, склад учасників не змінювалися, то визнання судовим рішенням недійсним рішення загальних збрів та статуту, а також скасування реєстраційного запису поновило би права позивача. Таке судове рішення підлягає виконанню відповідно до статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (пункт 49 постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 912/2620/21).
101. Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 ЦК України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 8.33 постанов Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19)).
102. Отже, ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо (пункт 53 постанови Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 911/2446/21).
103. Корпоративна Палата з огляду на рішення у справі № 907/650/16, що набуло статусу res judicata, не вирішує в цій справі питання належності та ефективності такого способу захисту прав учасника, що було виключено з товариства, як оскарження рішення загальних зборів учасників товариства.
104. Відповідно до конкретних обставин слід вирішити:
чи є належним спосіб захисту порушеного права учасника, який був виключений з товариства, - визнання складу колишніх учасників та статутного капіталу у розмірі, який існував до ствердженого порушення прав?
і чи не є у такому випадку рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства?
105. Відповідаючи на ці питання, Корпоративна Палата враховує висновки, що зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), а саме:
- позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 60);
- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств;
- за змістом позовної заяви позивач, якого виключено зі складу учасників товариства, прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу (пункт 59);
- належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункт 61);
- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункт 62).
108. Пунктом 4 частини третьої статті 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач зазначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
109. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс220)).
110. Отже, за загальним правилом позивач звертається за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах. В інтересах інших осіб позивач може звертатися виключно у випадках, встановлених законом. Особа, яка подала позов, і особи, в інтересах яких подано позов, є позивачами. Відповідачами є особи, які порушують, не визнають або оспорюють права та законні інтереси цих осіб.
111. Позивач, обираючи правильний спосіб захисту (визначення розміру статутного капіталу та часток учасників), має формулювати свої позовні вимоги з урахуванням змін у розмірі статутного капіталу та складі учасників, які відбулися після його виключення, прав та інтересів інших учасників товариства (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 924/700/21).
112. Підсумовуючи викладене вище, Корпоративна Палата зазначає, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника. Відповідати за таким позовом мають товариство та інші учасники, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Тобто Велика Палата Верховного Суду прямо робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів.
113. Корпоративна Палата вважає, що витребування (переведення прав) частки не є єдино можливим способом захисту прав позивача - колишнього учасника товариства, що був виключений, у спорі з учасниками, які вступили до товариства. Навпаки такі способи захисту застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема: якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 ЦК України); якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця); якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до частини другої статті 388 ЦК України); якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених у частині першій статті 388 ЦК України).
114. Конституційний Суд України зазначає, що на право власника частки у статутному капіталі господарської організації на участь в її управлінні, яке є складовою корпоративного права, поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Конституції України. Захищеність вказаного права на конституційному рівні означає, що втручання у таке право допускається у виняткових випадках з метою суспільної необхідності, виключно на підставі закону та з дотриманням засад справедливості, пропорційності (абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 22 липня 2020 року N 8-р(I)/2020).
115. Корпоративна Палата виходить з того, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й захисту право власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Зокрема, слід враховувати, що після виключення учасника зі складу товариства можуть відбуватися зміни у складі учасників. Статутний капітал товариства підлягає зменшенню внаслідок виключення учасника, а надалі може бути збільшено за рахунок додаткових внесків третіх осіб.
116. Наведене дає підстави для висновку, що учасник, якого незаконно виключили зі складу товариства, немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, у межах якого встановлює та перевіряє обставини, пов`язані з законністю виключенням учасника, та надає оцінку добросовісності поведінці відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
117. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
118. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно обстоює позицію, що: „правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Приписи статті 8, частини першої статті 55 Конституції України зобов`язують державу гарантувати на законодавчому рівні кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права на судовий захист" [перше, друге речення абзацу шостого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022].
119. Приписи Конституції України та юридичні позиції Конституційного Суду України стосовно конституційних гарантій права на судовий захист посутньо співвідносні з приписами актів міжнародного права, зокрема, право на справедливий розгляд гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
120. У рішенні від 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021 Конституційний Суд України наголосив: "Сутнісний зміст права на судовий захист, що його встановлено частиною першою статті 55 Конституції України, слід визначати як у зв`язку з основними засадами судочинства, визначеними приписами частини другої статті 129 Конституції України, так і з урахуванням змісту права на справедливий суд, визначеного у статті 6 Конвенції та витлумаченого Європейським судом із прав людини" (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
121. Зокрема, Європейський суд із прав людини розглядав низку заяв проти Чеської Республіки, за результатами розгляду яких установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю доступу до суду, оскільки національні суди відмовили в розгляді скарг аргументів заявників по суті щодо незаконності рішень загальних зборів (див. Kohlhofer and Minarik проти Чеської Республіки , № 46677/06 , 10 лютого 2011; Кольхофер проти Чеської Республіки [Комітет], № 22915/07, 13 жовтня 2011; Solaris, S.R.O. та інші проти Чеської Республіки [Комітет], № 8992/07, 13 жовтня 2011; Мінарік та інші проти Чеської Республіки [Комітет], № 10583/09, 13 жовтня 2011 і Роман Мінарік проти Чеської Республіки , № 58874/11, 22 листопада 2012).
122. Натомість, після внесення змін до відповідного законодавства, яке набуло чинності 1 січня 2012 року, що були спрямовані на усунення попередніх законодавчих недоліків, встановлених у рішеннях у справі Кольгофера та Мінаріка, Європейський суд із прав людини в іншій справі (див. рішення у справі «Фішер проти Чеської Республіки», № 24314/13, 24.02.2022), вже не визнав порушеним право заявника на доступ до суду, коли суди відмовилися захистити його права, порушені рішенням від 3 березня 2004 року про збільшення статутного капіталу компанії, міноритарним акціонером якої він був, оскільки:
по-перше: причина, через яку позов заявника про скасування цього рішення не було задоволено з посиланням на пункт 3 (b) статті 131 Комерційного кодексу, полягала в тому, що скасування цього рішення через кілька років після його прийняття була б дуже проблематичною з точки зору правової визначеності і серйозно порушила б права, набуті добросовісно третіми особами в результаті подальшого злиття в інтересах самої компанії. У національному законі було прямо встановлено, що суд не може скасовувати рішення загальних зборів, якщо це має наслідком суттєве втручання у права третіх осіб, що набуті добросовісно;
по-друге: заявник за законом мав право вимагати відшкодування збитків, а також справедливої ??сатисфакції. Це право може бути заявлено (реалізовано), навіть якщо суд не скасував рішення загальних зборів (пункт 4 статті 131 Комерційного кодексу);
по-третє: Уряд надав кілька судових рішень, якими позивачам було присуджено справедливу сатисфакцію, а також практику Конституційного Суду про те, що питання дійсності чи недійсності рішення загальних зборів має розглядатися судом як попереднє питання у провадженні щодо права на відшкодування збитків або справедливої ??сатисфакції, або додаткової компенсації без постановлення судового рішення про скасування такого рішення. Це дозволило знайти справедливий баланс між конкуруючими інтересами міноритарних акціонерів, з одного боку, та інтересами мажоритарного акціонера, компанії та ширшого суспільного інтересу, з іншого боку, зважаючи на той факт, що вирішення питання незаконності рішення надає право міноритарним акціонерам вимагати відшкодування збитків або справедливої ??сатисфакції;
по-четверте: пункт 1 статті 6 Конвенції не гарантує конкретного результату в будь-якій справі. Важливим з точки зору права на доступ до суду є те, що спір, який заявник подає на розгляд, є предметом справжнього розгляду. У цій справі національний суд розглянув аргументи заявника та підтримав його думку, визнавши (хоч і частково), що рішення від 3 березня 2004 року порушувало угоду про співпрацю, принципи добросовісності й було поза законом. Тому незалежно від остаточного відхилення його позову зі скасування оскаржуваного рішення заявник отримав розгляд питання законності цього рішення.
123. Отже, Європейський суд із прав людини визнав, що право заявника на доступ до суду було достатньо захищено в інших провадженнях, що гарантує національне законодавство та судова практика Чеської Республіки, і в межах таких проваджень питання про те, чи рішення загальних зборів було прийнято з порушенням законодавства чи внутрішнього статуту компанії, буде розглянуто та остаточно вирішено в суді у змагальному процесі.
124. В Україні такий закон і така судова практика відсутня, навпаки існує правова невизначеність щодо способів захисту прав учасника, якого було виключено. Відповідно до частини першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
125. Судова практика виходила з того, що питання законності виключення учасника Товариства має вирішуватися у спорі про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. Корпоративна Палата вважає, що учасники товариства, яких було виключено, не можуть бути позбавлені права на доступ до суду та справедливий розгляд справи у змагальному процесі, включаючи можливість відстоювати свої аргументи щодо незаконності рішення про виключення, лише з тієї однієї причини, що після їх виключення відбулись зміни у складі внаслідок збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових внесків третіх осіб, оскільки це не ґрунтується на вимозі закону і не відповідає принципу пропорційності.
126. Корпоративна Палата бере до уваги, що прийняття рішення про виключення учасника товариства є компетенцією загальних зборів учасників товариства, і таке рішення може бути прийнято лише у випадках, передбачених Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (частина друга статті 15, частина друга статті 23). Таке право загальні збори реалізують на власний розсуд, не допускається делегування чи привласнення цих прав іншими органами або посадовими особами товариства. Тому суд не має права ухвалювати рішення про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю за позовом товариства від імені якого діє керівник (тобто інша посадова особа), оскільки це питання віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників.
127. Корпоративна Палата вважає, що саме у цьому контексті колегія суддів вирішила спір і зробила висновок у постанові від 16 січня 2020 року у справі №905/859/19 за позовом товариства до його учасника про виключення зі складу учасників товариства з підстав невиконання корпоративних обов`язків перед товариством.
128. Корпоративна Палата погоджується з таким висновком, він відповідає змісту частини другої та третьої статті 14 ЦК України, яка визначає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї; виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Закон не визначає можливості з встановлених підстав за рішенням виключати учасника з товариства, як засіб відповідальності за порушення обов`язків, що встановлені законом, статутом товариства чи рішення загальних зборів учасників товариства.
129. Корпоративна Палата зауважує, що правовідносини у справі № 905/859/19 та у справі № 924/700/21 не є подібними за змістовним критерієм та суб`єктним складом. Зокрема, у справі № 905/859/19 - спір про виключення учасника рішенням суду за позовом товариства в особі його керівника до учасника товариства; у справі № 924/700/21 - спір про визначення розміру часток між учасником, що був виключений рішенням зборів, та товариством та його учасниками (в тому числі нові).
130. Тому висновок Верховного Суд у постанові від 16 січня 2020 року у справі №905/859/19, що стосується можливості рішенням суду виключати учасника товариства за відсутності рішення загальних зборів та законних підстав, не може однаково застосовуватися у ситуації, коли існує юридичний спір щодо наслідків виключення учасника, який оскаржує законність свого виключення.
131. Підсумовуючи викладене, Корпоративна Палата робить висновок, що ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства. Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У даному випадку Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо застосування положень статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначила, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника.
132. Суд зобов`язаний розглянути спір по суті заявлених вимог щодо законності виключення позивача зі складу учасників товариства, і з огляду на конкретні обставини справи оцінити аргументи сторін щодо підстав виключення учасника та поведінки всіх учасників товариства, встановити інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи. У такому разі господарський суд не підміняє собою загальні збори учасників товариства і не вирішує питання про виключення учасника з Товариства, а розглядає спір між колишнім та теперішніми учасниками щодо законності виключення позивача та вступу у товариство нових, тобто захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб (учасників товариства з обмеженою відповідальністю) у визначений законом спосіб, що є основним завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України).
133. За результатом розгляду такого спору суд може ухвалити рішення про припинення права на участь у товаристві шляхом задоволення позову про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства, що узгоджується з такими способами захисту, як визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 16 ЦК України).
134. Відмова суду у вирішені спору по суті між позивачем - колишнім учасником, якого було виключення, та товариством і теперішніми учасниками щодо законності виключення, що для позивача мало наслідком позбавлення корпоративних прав, з мотивів відсутності у суду компетенції (повноважень) втручатися у такі правовідносини суперечить частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині другій статті 124 Конституції України і не узгоджується з пунктом 1 статті 6 Конвенції, яка гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
135. У зв`язку із цим, ураховуючи викладені вище висновки про те, що ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства, Корпоративна Палата відступає від висновків, викладених у пунктах 95, 96 постанови колегії суддів касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 924/700/21, а саме:
"Втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках витребування частки із чужого незаконного володіння або переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки. Такий спосіб захисту прав позивача як визначення розміру статутного капіталу та часток учасників не може призводити до втрати іншими учасниками товариства права власності на їх частки та статусу учасників (корпоративних прав), тобто до фактичного виключення учасників з товариства.
… внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення відбулося безпідставне втручання суду апеляційної інстанції у виключну компетенцію загальних зборів товариства. …. спосіб захисту прав, обраний позивачем, призведе до втрати статусу учасника та права власності на частки іншими учасниками внаслідок ухвалення судового рішення, а отже, такі позовні вимоги не можуть бути задоволені".
#судовапрактика #корпоративніспори
🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp
Немає коментарів:
Дописати коментар